How to pray

Православні християни перейняли від святих отців і в усьому світі додержуються таких звичаїв.
1. Увійшовши до святого храму і осінивши себе хресним знамен-ням, творять три малих поклони, промовляючи:
“Творче мій, Господи, помилуй”.
“Боже, будь милостивий до мене, грішного”.
“Без числа згрішив я, Господи, прости мене.”
2. Далі, поклонившись направо й наліво, стоять на місці і слухають псалми й молитви, які читаються в церкві, але не проказують про себе ін-ших, власних молитов і не читають їх із книжок окремо від церковного співу, бо таких осуджує св. апостол Павел, як тих, що відлучаються від церковного зібрання (Євр. 10, 25).
3. Поклони малі й великі слід творити не на свій розсуд, а згідно з постановою св. апостолів і св. отців, а саме: під час читання Трисвятого (“Святий Боже...”), “Прийдіте, поклонімось” і трикратного “Алилуйя” три-чі осінити себе хресним знаменням, здійснюючи малі поклони; так само під час читання “Сподоби, Господи”, а отже і на початку великого славослів’я (“Слава в вишніх Богу”), і після слів святенника “Слава Тобі, Христе, Бо-же, Надіє наша”. Після кожного виголосу святенника, а також при читанні читцем “Чеснішу від Херувимів” слід осіняти себе хресним знаменням і творити малий поклін.
4. В буденні дні творять земні поклони на Літургії:
а) на початку співу “Достойно і праведно”;
б) коли закінчується молитва “Тобі співаємо”;
в) в кінці молитви “Достойно є” або Задостойника;
г) на початку молитви “Отче наш”;
д) при винесенні св. Дарів для Причастя;
е) і при словах “Завжди, нині і повсякчас,”.
На утрені або всенощній коли виголошується: “Богородицю і Матір Світлу в піснях звеличаймо”.
В дні недільні, а також від дня св. Пасхи до вечора дня св. Тройці, і так само від Різдва Христового до Хрещення, також в день Преображення і Воздвиження* св. апостоли взагалі заборонили схиляти коліна і творити земні поклони, як про те свідчить св. Василій Великий в посланні до бла-женного Амфілохія. Те ж саме затвердили I і XI Вселенські собори; бо не-дільні та інші Господні свята держать спомин про наше примирення з Бо-гом, за словом апостола: “Вже ти не раб, а син” (Гал. 4, 7); синам же не ли-чить рабське поклоніння творити.
5. Православним християнам не властиво стояти на колінах, підня-вши голову, але при словах священика “Ще і ще, схиливши коліна...” і ін. падати ниць на землю; звичай же ставати на коліна коли забажається, складати руки і бити себе в груди перейнятий від західних єретиків, а в Православній Церкві він не допускається.
Православні християни, згідно з уставом церковним, в призначений час творять земні поклони, падаючи ниць і знову встаючи на ноги.
6. Коли в церкві осіняють народ хрестом чи Євангелією, образом або чашею, то всі хрестяться схиливши голову; а коли осіняють свічками, чи благословляють рукою, чи кадять до людей, то православним христия-нам не слід хреститися, а тільки схиляти голову; лише у Святу Седмицю Пасхи, коли кадить священик з хрестом у руці , то всі хрестяться і промов-ляють: “Воістину воскрес”.
Так слід розрізняти поклоніння перед святинею і перед людьми, на-віть і в священному сані.
7. Приймаючи благословення священика або єпископа, християни цілують його десницю, але не хрестяться перед цим. Не слід цілувати в ду-ховних осіб ліву руку, бо це властиве тільки іудеям, а праву, через яку да-ється благословення.
8. Хресне знамення, згідно з ученням св. отців, слід здійснювати так: склавши троєперсно праву руку, покладати її на чоло, на живіт, на праве плече і на ліве, а потім уже, наклавши на себе хрест, схилятися; про тих же, які знаменують себе всією п’ятірнею або поклоняються, не завершивши хреста, або махають рукою в повітрі чи по грудях своїх, сказано в Злато-уста: “...тому скаженому маханню біси радіють”. Навпаки, хресне знамен-ня, здійснюване спокійно, з вірою і благоговінням, відлякує бісів, стишує гріховні пристрасті і приваблює Божественну благодать.

Кожен, хто хоча би раз був на богослужінні у православному храмі, бачив, як віряни били поклони: хтось схилявся до пояса, хтось ставав на коліна і торкався лобом підлоги. Така обрядовість декому здається пережитком минулого, проте усе в церковній службі спрямовано, насамперед, щоб допомогти вірянину достойно звершити молитву. Поклони аж ніяк не принижують нашої особистості і нашої гідності, а «потрібно це проти гордості нашої, що гніздиться в глибині серця. Гордість не любить кланятися», як проповідував праведний Іоанн Кронштадтський. То які бувають поклони і як навчитися правильно їх творити?

«Усвідомлюючи свою гріховність і негідність перед Богом, – пише протоієрей Серафим Слобідський в «Законі Божому», – ми, на знак нашого смирення, супроводжуємо нашу молитву поклонами». Поклон являє собою символічну зовнішню дію, преклоніння голови і тіла, що виражає наше смирення і благоговіння перед Господом».

Перед тим, як зробити поклон, потрібно осінити себе хресним знаменням.

Поклони бувають великі (називаються також земними), коли той, хто молиться, стає на коліна і торкається чолом додолу, і малі (або поясні), коли нахиляються тільки до пояса.

Церковним уставом не передбачено творити земні поклони у недільні дні, про це вказується у 20-му правилі 1-го і 90-му правилі 6-го Вселенських Соборів, дванадесяті свята, у дні від Різдва Христового до Хрещення, від Великодня до П'ятидесятниці. Поклони припиняються від вечірнього входу (при співі «Свете тихий») перед святом до співу «Сподоби, Господи...» на вечірній у сам день свята.

У Великий піст у порядок служби додаються поклони після молитви «Царю небесний». На тропарях часів, на Літургії Напередосвячених Дарів і на кожній великопісній службі кладуться земні поклони з молитвою преподобного Єфрема Сиріна. Поклони під час служби повинні творитися у визначений час і одночасно всіма присутніми, так говорить Устав. «Поклоны творим, кротко и равно вси покланяемся и вставаем равно вси единокупно. Поклоны иже творит невкупе, но койждо себе пометая на землю… сие есть велие самочиние и безчиние» (Око церковне, лл. 3 об. – 4).

Святитель Філарет, митрополит Московський, писав, що «якщо, стоячи в храмі, ти твориш поклони тоді, коли велить це церковний устав, намагаєшся стримувати себе від поклонів тоді, коли цього не передбачено Уставом, щоб не звернути на себе увагу тих, хто молиться, або стримуєш зітхання або сльози, готові пролитися з очей твоїх, – в такому вигляді ти і серед багатолюдного зібрання потаємно предстоїш Отцеві своєму Небесному, що перебуває в тайні, виконуючи заповідь Спасителя (Мф. 6: 6)».

У книзі святителя Ігнатія Брянчанинова «Аскетичні досліди» наводяться такі настанови монахам (але ці повчання будуть корисними і мирянам): «При звершенні правила і поклонів ніяк не треба поспішати, слід творити і правило, і поклони з можливою неспішністю й увагою. Краще менше прочитати молитов і менш покласти поклонів, але уважно, ніж багато, але без уваги».

«Не слід бездумно і заповзятливо творити земні поклони, – пише в статті Ю. П. Граббе, майбутній єпископ Григорій, – коли Церковний Устав наказує не звершувати їх. За поясненням св. Василя Великого, стояння без земних поклонів є символом майбутнього століття, коли сини Церкви остаточно, з допомогою Божою, переможуть гріх, уподібняться ангелам, про яких Церква співає, що вони на зло перебувають нерухомі, тобто не піддаються ніяким спокусам, будуть вічно перебувати в праведному блаженному стані, будуть нерухомо стояти в істині.

Молитва без земних поклонів є знаменням перемоги Христової над дияволом, тієї перемоги, що особливо яскраво показана у Воскресінні Господньому, а ще повніше буде показана після загального воскресіння».

У храмі необхідно дотримуватися певних правил, що стосуються поклонів і хресного знамення.

Звершують хресне знамення без поклонів:

На початку співу або читання «Верую...», «Царю Небесный...», «Единородный Сыне и Слове Божий...».

На відпусті «Христос, истинный Бог наш...».

На початку читання Священного Писання: Апостола і паремій.

Хрестяться з поясним поклоном:

При вході в храм і при виході з нього (три поклони).

При виголошеннях: «Приимите, ядите...», «Пиите от нея вси...», «Твоя от Твоих...».

Після співу «Отче наш» на Літургії у святкові та недільні дні.

При виголошенні «Святая святым» у святкові і недільні дні.

Після співу «Честнейшую Херувим...».

Під час читання Трисвятого, читання чи співу трикратного «Аллилуйя», «Приидите, поклонимся...», після виголошення «Слава Тебе, Христе Боже...», перед відпустом (три поклони).

На літії (після кожного з перших двох прошень у єктеніях – по три поклони, після решти двох – по одному). При читанні молитви «Владыко Многомилостиве...» осіняємо себе хресним знаменням і схиляємо голову.

На початку читання та співу «Сподоби, Господи...» на вечірній і Великого славослів’я на утреній (три поклони).

При читанні канона, на 1-й і 9-й пісні, при першому молитвенному зверненні (приспіві) до Спасителя, Божої Матері, святих.

При співі «Буди имя Господне...» в кінці вечірньої і Літургії (три поклони).

При всіх виголошеннях «Главы наша Господеви приклоним» осіняємо себе хресним знаменням і схиляємо голову до виголошення священика.

Після «Слава, Тебе Боже наш, слава Тебе» до і після читання Євангелія, а після виголошення «Вонмем» осіняємо себя хресним знаменням і схиляємо голову.

На Літургії на початку співу «Иже херувимы…» осіняємо себе хресним знаменням і схиляємо голову до винесення Святих Дарів. Після слів священика «Всех вас да помянет Господь Бог...» три поклони.

Хрестяться з земним поклоном:

У дні посту при вході в храм і при виході з нього (три поклони).

У дні посту, на утрені, після кожного приспіву до пісні Богородиці «Величит душа моя Господа...», після слів «Тя величаем...».

Після закінчення співу «Тебе поем...».

Після «Достойно есть» чи задостойника.

Після співу «Отче наш» на Літургії в будні дні.

При виголошенні «Святая святым» в будні дні.

При винесенні Святих Дарів, при словах «Со страхом Божиим...», і другий раз – при словах «Всегда, ныне и присно и во веки веков».

У Великій піст на Літургії Передосвячених Дарів на виголошенні «Свет Христов просвещает всех».

У Великій піст на Літургії Передосвячених Дарів під час співу «Да исправится молитва моя...» і «Ныне Силы Небесные...» кланяються до землі.

У Великий піст, на Великому повечір’ї, при співі «Пресвятая Владычице...» (поклон на кожному вірші); при співі «Богородице Дево, радуйся...» на великопісній вечірній (три поклони).

У Великий піст, під час читання молитви святого Єфрема Сиріна.

У Великий піст, при завершальному виконанні «Помяни нас, Господи, егда приидеши во Царствии Твоем» (три земних поклони).

На Великій вечірній на свято Трійці, при виголошенні диякона «Паки и паки, преклонше колена...», схиляючи коліна і голову до землі до закінчення молитв.

Поясний поклон без хресного знамення:

При словах священика «Мир всем», «Благословение Господне на вас...», «Благодать Господа нашего Иисуса Христа...», «И да будут милости Великаго Бога...».

У кінці відпусту, якщо священик виголошує його без хреста.

Земний поклон без хресного знамення:

У Великий піст, у кінці Великого повечір’я, при молитві «Владыко Многомилостиве...» схиляються до землі до закінчення молитви.

У Великий піст, у кінці Великого повечір’я, після слів священика «Простите, все честные отцы и братие...».

Хреститися не потрібно:

Під час читання Шестопсалмія.

Під час читання чи співу псалмів і стихир. На стихирах і псалмах тільки тоді творяться поклони, коли до цього закликають самі слова «поклонимся», «покланяемся», «кланяемся», «припадем», «припадаем» і т. д.